У листопаді–грудні 2022 р. та квітні–травні 2023 р. дослідницька агенція Info Sapiens на замовлення Центру економічної стратегії провела дві хвилі соціологічних досліджень у рамках проєкту «Біженці з України: наміри повернутися, вплив на українську економіку та рекомендації щодо державної політики».
Метою дослідження було зрозуміти, як змінилося становище українських біженців за час із листопада–грудня 2022 р. по квітень–травень 2023 р., а також з’ясувати, як змінилися їхні наміри щодо повернення до України.
Методологія
Перша хвиля опитування була проведена у листопаді 2022 року. Було опитано 1003 респонденти, які на той момент перебували за кордоном (окрім росії та Білорусі). Для забезпечення репрезентативності використовувався випадковий відбір українських абонентів мобільного зв'язку в роумінгу та географічні квоти розподілу українців за кордоном, що засновуються на даних компанії «Київстар» щодо своїх абонентів. Опитування проводилося онлайн: потенційним респондентам, які перебували за кордоном, за допомогою сервісу таргетованих розсилок повідомлень від мобільного оператора «Київстар» було надіслано SMS із посиланням на опитувальник. Потенційні респонденти, які отримали SMS, обиралися випадково серед абонентів «Київстар», які перебували за кордоном на момент проведення опитування.
Друга хвиля опитування проводилася у квітні–травні 2023 року так само – онлайн: респондентам першої хвилі, які залишили свої контакти, було надіслано запрошення знову пройти опитування та посилання на онлайн-анкету. Загалом у другу хвилю було опитано 404 респонденти, з яких 213 респондентів брали участь і в першій хвилі дослідження, а 191 – лише у другій хвилі. Задля забезпечення репрезентативності опитування в другій хвилі опитування були використані географічні квоти розподілу українців за кордоном, що засновуються на даних Європейської служби статистики.
У дослідженні також використовувалися результати глибинних інтерв’ю з українськими біженцями, які провела агенція Info Sapiens у вересні–жовтні 2022 року. Усього було проведено 15 інтерв’ю.
Резюме
Орієнтовна кількість українців за кордоном
За розрахунками Центру економічної стратегії, за джерелом реєстрації в країнах перебування загальна кількість українців, що виїхали (чи були вивезені) за кордон через війну, становить 6,8 млн осіб. Однак дані щодо офіційної кількості зареєстрованих біженців можуть бути неточними: багато українців, які виїхали з країни після 24 лютого, встигли повернутись додому або переїхати до іншої країни. Інше джерело даних, яке використовується для оцінки, – кількість перетинів кордону з України та в Україну. Якщо з України виїхало більше людей, ніж повернулось, можна припустити, що решта залишились за кордоном. За таким методом оцінки, за кордоном залишається близько 3,8 млн українців. Але недоліком такого підрахунку є те, що в ньому не враховано українців, які були змушені виїжджати з окупованих територій в Європу через росію. На основі російських даних, у період між 24 лютого та 3 жовтня 2022 року кордон з України до росії чи Білорусі перетнули близько 2,9 млн українців, при цьому в росії наразі залишається близько 1,3 млн українців. Можна припустити, що 0,5–1,6 українців млн могли виїхати з росії через територію інших країн, що межують з росією. Тож загалом у країнах Європи (та інших країнах світу, куди українці могли згодом виїхати з Європи) залишається 4,3–5,4 млн українців. Таким чином, зіставляючи дані з різних джерел (УВКБ ООН та інші джерела), Центр економічної стратегії дійшов висновку, що за кордоном (крім росії та Білорусі) перебуває близько 4,3–5,4 млн українців, а загалом – 5,6–6,7 млн.
Хто саме виїхав з України
Як показують результати опитування, у листопаді 2022 року найбільшу групу серед усіх біженців – і дітей, і дорослих – складали жінки 35–49 років – 20%. Дещо меншою була частка жінок 25–34 років (9%). Серед усіх дорослих частка жінок становила 83%.
Загальна частка чоловіків серед усіх біженців у листопаді 2022 року становила близько 35%, а серед дорослих – 16,6%.
Близько половини усіх українських біженців станом на листопад 2022 року (52%) складали діти до 18 років.
Пік виїзду з країни припав на період з 1 по 15 березня 2022 року – у ці дні виїхало близько 40% респондентів, опитаних у листопаді 2022 року. Ще 12,8% респондентів виїхали у другій половині березня, 9,6% – протягом квітня.
Близько 70% опитаних у листопаді 2022 року українців мали вищу або незакінчену вищу освіту, що є більш ніж удвічі вищим показником, ніж відсоток людей у віці від 25 років, що за даними Державної служби статистики України у 2022 році мали базову вищу освіту. Більше 20% опитаних мали середню спеціальну освіту (найбільше таких серед людей віком старше 50 років), загальну середню освіту мали 9,5% опитаних, незакінчену середню – 2%.
З чоловіком чи дружиною за кордон виїхали тільки 17,3% опитаних, самі виїхали 13,3%, з неповнолітніми дітьми – 59,3%.
Унаслідок виїзду з України через війну найбільшу частку населення втратили такі українські регіони: Запорізька область – за кордон виїхала майже чверть усього населення (23%), далі ідуть Київ (19%) та Київська область (19%), Дніпропетровська (18%), Миколаївська та Херсонська області (по 16%).
До початку повномасштабного вторгнення переважна більшість втікачів з України проживали в містах (78,7%), решта – у селах (12,5%) та селищах міського типу (8,9%).
Економічне становище українських біженців після виїзду з України порівняно із довоєнним загалом погіршилося: у 3,5 рази (з 27,8% до 8,3%) зменшилася частка тих, кому вистачало на їжу одяг, взуття і дорогі речі (крім дуже дорогих) і тих, хто міг купити все потрібне будь-коли (з 6,9% до 2%). Натомість у 3,5 рази (з 8,3% до 27,9%) зросла частка тих, кому вистачає на їжу, але на одяг і взуття вже треба заощаджувати. Також втричі (з 4% до 12%) зросла частка тих, кому треба економити на їжі та. Більшості біженців і до війни, і після виїзду з України вистачало коштів на їжу, одяг та взуття, але на дорожчі речі потрібно заощаджувати, але й їхня частка зменшилася з 48,8% до 44%.
Для 34% опитаних у листопаді 2022 році основною причиною, чому вони вирішили переїхати до країни перебування, була наявність родичів, друзів чи знайомих. На другому місці – географічна близькість до України (13,6% респондентів називали це ключовим фактором), на третьому – безкоштовне житло (9,4%).
Станом на травень 2023 року демографічний портрет українських біженців зазнав деяких змін. Так, серед дорослих трохи збільшилася частка чоловіків – 22%, при цьому частка дорослих чоловіків серед людей зі статусом тимчасового захисту в ЄС збільшилася з 27% у листопаді 2022 року до 29% у травні 2023 року. Частка дітей серед українських біженців майже не змінилася.
Практично не змінилися показники освіти українців за кордоном. 63% опитаних у травні 2023 року українців мали вищу або незакінчену вищу освіту, 24% опитаних у травні 2023 року мали середню спеціальну освіту, загальну середню освіту мали 11% опитаних, незакінчену середню – 2%.
Загалом, покращилося економічне становище українських біженців за кордоном. Із 40% до 35% скоротилася частка біженців, яким доводиться економити на одязі і взутті, або вистачає тільки на їжу. А частка тих, кому вистачало на їжу, одяг та взуття, але для купівлі дорожчих речей треба заощаджувати чи позичити, навіть перевершила довоєнні показники і становила 50%.
Як показують результати кластерного аналізу, здійсненого за результатами опитування фахівцями ЦЕС, українські біженці за кордоном поділяються на чотири кластери:
1) класичні біженці (25%) – переважно жінки середнього віку з дітьми, не дуже адаптовані до життя за кордоном, гірше знають мову країни перебування та менше її вивчають, частіше незадоволені життям у країні перебування.
2) квазітрудові мігранти (29%) – найбільш адаптовані до життя за кордоном, були схильні виїхати до країни, мову якої знали або для пошуку роботи, найбільш задоволені перебуванням та найменш потребують допомоги.
3) професіонали (29%) – схильні працювати в країні перебування за своєю або суміжною спеціальністю, мають порівняно комфортні умови життя, частіше планують повернутися.
4) особи з зони бойових дій (16%) – неадаптовані до життя за кордоном та менш упевнені щодо повернення в Україну, найбільш готові рухатися у напрямку адаптації, переважно перебувають у Німеччині через високий рівень соцвиплат.
Підтримка біженців у країні перебування
Більшість українських біженців, які перебували за кордоном станом на листопад 2022 року, жили у Польщі, Німеччині, Чехії та Італії. У розрізі віку найбільша частка дітей віком до 18 років перебуває у Польщі (56%), а найменша – у Німеччині (47%). Найбільше молодих людей віком від 18 до 34 років – у Чехії (21%). В Італії найбільша частка мігрантів віком 35–49 років (27%).
Станом на травень 2023 року розподіл українських біженців за країнами перебування дещо змінився: від 42% до 29% скоротилася частка Польщі, натомість частка Німеччини зросла з 18% до 26%.
Як свідчать результати опитування, головними видами допомоги, яку отримували біженці від країни, що їх прихистила, стали соціальні виплати (73%), гуманітарна допомога (53%), забезпечення житлом (44%), мовні курси (37,5%), допомога з оформленням документів (35%) та освітні послуги для неповнолітніх (32%). Показово, що у Німеччині рівень забезпечення українських біженців житлом був найвищим у порівнянні з іншими країнами (71%). У цій країні також найбільшою є частка людей, які відвідують мовні курси (62%).
Станом на травень 2023 року ситуація з видами допомоги змінилася – вона зменшилася майже за такими видами: соціальні виплати (до 54,2%), гуманітарна допомога (до 26,1%%), допомога з оформленням документів (до 14,6%) та освітні послуги для неповнолітніх (20,2%). Натомість дещо збільшилася допомога на забезпечення житлом (до 46,1%), а на мовні мовні курси практично не змінилася (36,7%).
Майже половина (48,3%) українських біженців проживають в окремій квартирі чи будинку. Суттєвою також є частка людей, які живуть в кімнаті в квартирі чи будинку разом з іншими українцями чи місцевими жителями (30,4%) або ж у гуртожитку чи центрі для біженців (13,8%). Переважна більшість українських біженців (84,4%) задоволені умовами свого поточного житла. При цьому, найбільша частка опитаних респондентів, що платять за житло самостійно, – у Польщі, де 62% сплачують повну суму з власної кишені. Натомість понад дві третини (69%) опитаних біженців у Німеччині отримують повну компенсацію на житло від місцевої влади чи живуть безоплатно.
Загалом, понад половина українських біженців (58%) у листопаді 2022 року вказали, що розміру отримуваних ними соціальних виплат достатньо лише для базових потреб, а ще третині (36%) – недостатньо навіть для цього. Лише 6% завдяки виплатам могли ні в чому собі не відмовляти. У травні 2023 року цей розподіл практично не змінився.
Станом на листопад 2022 року більшість (67%) опитаних українців загалом були задоволені перебуванням у країні свого поточного проживання під час повномасштабного вторгнення. Вони також високо оцінюють рівень державних послуг (57%). Водночас вказують, що основними проблемами, з якими стикалися, є відсутність або складний доступ до медицини, а також її низька якість (45%), високий рівень бюрократизації (26%) та несвоєчасне оформлення потрібних документів чи надання соціальних виплат (13%). Разом з тим, більшість опитаних біженців зазначають, що їм усе-таки більше подобалося життя в Україні. Лише близько третини опитаних респондентів загалом надають перевагу країні перебування.
Незнання мови країни перебування є серйозною перепоною для тих біженців, які бажають працювати за своєю спеціальністю. Більше половини опитаних у всіх країнах зазначають, що вільне володіння мовою є обов'язковою умовою для того, щоб працювати за спеціальністю. Так, третина опитаних (32%) вивчають мову країни перебування, а ще 44% - самостійно.
Плани повернення в Україну
Практично половина опитаних біженців (49,7%) у листопаді 2022 року точно планували повернутися в Україну, а ще 24,3% – скоріше планували. Найвищий відсоток серед найстаршої вікової групи – відповідно, 73,8% та 21,7%, а порівняно найнижчий у віковій категорії 35-49 років – відповідно, 46,2% та 25,8%. Також найменша частка тих, хто точно або скоріш за все планували повернутися в Україну серед біженців у Німеччині – відповідно, 41% та 27,6%.
Понад третина (37,5%) українських біженців у листопаді 2022 року планували повернення одразу після закінчення війни. Деякі українці планували повертатися і до закінчення війни: 3% планували повернутись до закінчення війни, 8% – у січні–березні 2023 року, 12% – у квітні–червні 2023 року, а 3% – пізніше червня 2023 року, але до закінчення війни.
Більшість українських переселенців (51%) у листопаді 2022 року казали, що їх стимулюватиме повернутися до України остаточне закінчення війни. Іншими вагомими факторами були припинення бойових дій та повітряних ударів у рідному місті (34%), можливість знайти добре оплачувану роботу (28%), вищий рівень життя в Україні (21%) та припинення бойових дій у рідному регіоні (19%).
Відповідаючи на питання щодо того, чи розглядали б українські переселенці переїзд до іншої країни, якщо в них не буде можливості залишатися у поточній країні в той час, коли в Україні ще буде небезпечно, 12,6% сказали, що точно готові, 32,5% – скоріше готові, 12,7% – скоріше не готові, 16,3% – точно не готові, а 25,9% не визначились.
Також українські біженці здебільшого не готові повертатися в інший (не свій) регіон: 4% точно готові, 13% скоріше готові, 31% скоріше не готові, 24% точно не готові, 14% не можуть відповісти на це питання, а ще 14% вважають свій рідний регіон відносно безпечнішим порівняно із іншими регіонами.
У травні 2023 року, хоч більшість біженців все ще планували повернутися до України (41% – «точно» та 22% – «скоріше»), цей показник виявився нижчим порівняно із груднем–листопадом минулого року, коли близько 50% вказали, що точно планують повернутись до України, а 24% скоріше планують. Плани щодо повернення найбільше змінилися серед українців у Польщі: якщо в листопаді–грудні 2022 року близько 50% точно планували повернутись в Україну та ще 25% скоріше планували, то станом на квітень–травень 2023 лише 35% респондентів, що перебувають у Польщі, точно планують повертатись, а 24% – скоріше планують.
Загалом же у травні 2023 року 59% українських біженців вказали, що не змінили свої плани щодо повернення, тоді як 8% більше схиляються до думки не повертатись, 24% схиляються до думки повернутися, але пізніше, ніж планували раніше, 5% планують повертатись раніше, ніж планували, і лише 3% планують повернутись і не планували цього у листопаді–грудні 2022.
У травні 2023 року лише близько чверті біженців (23%) готові повернутися до інших регіонів, а не в рідні регіони, якщо в їх рідний регіон повертатись буде небезпечно. Разом з тим, молодші українці є більш відкритими до повернення у інший регіон (якщо лише 15% українців віком 50+ були б точно чи скоріше готові до повернення у інший регіон, то серед українців віком 18–24 років точно або скоріше повернутись готові 36%).
Також у травні 2023 року більша частина дітей надала перевагу поверненню до України (38% точно, 17% скоріше), тоді як залишитися за кордоном воліли б, відповідно, 8% точно і 15% скоріше.
Таким чином, поєднавши результати опитування Info Sapiens та власні розрахунки, ЦЕС прогнозує, що кількість осіб, які повернуться до України за різними сценаріями становить, відповідно, 2,9 млн за оптимістичним сценарієм, 2,6 млн – за середнім та 2,2 млн – за песимістичним. При цьому, за усіма сценаріями найвищий відсоток тих, хто повернеться в Україну, припадає на осіб у віці старше 65 років. Разом з тим, за усіма трьома сценаріями найнижчою серед тих, хто повернеться в Україну, є частка людей з вищою освітою.
Ставлення європейців до біженців з України
За даними опитування, станом на листопад 2022 року 81% українських біженців говорили про позитивне або скоріше позитивне ставлення до них з боку місцевого населення. Також 30% українців вважали, що з часом ставлення місцевих до них не змінилося, 19% вважають, що воно погіршилося, і лише 12% – що покращилося. Слід зазначити, що станом на травень 2023 року ставлення до українських біженців з боку місцевого населення у переважній більшості не змінилося.
Працевлаштування
Як показують результати опитування, станом на листопад 2022 року, 32% дорослих українців, що виїхали до країн Європи, уже знайшли роботу в країні перебування (серед біженців працездатного віку таких було 34%) та ще 25% активно шукали роботу (26% серед біженців працездатного віку).
Здебільшого українці готові робити зусилля, щоб знайти роботу за кордоном. Понад половина (56%) українських біженців відвідують чи планують ходити на курси із вивчення місцевої мови, щоб знайти кращу роботу.
Станом на травень 2023 року в усіх країнах збільшився відсоток біженців, які влаштувалися на роботу в даній країні на повний робочий день. В Польщі цей відсоток зріс з 30% до 42%, у Німеччині – з 8% до 15%, а загалом цей відсоток зріс з 20 до 25%. Частка тих, хто працює, але неповний робочий день, дещо знизилась і коливається від 4% в Німеччині до 10% в інших країнах. Разом з тим, частка тих, хто шукає роботу, теж знизилась, але теж незначуще: в усіх країнах близько п’ятої частини від усіх дорослих біженців продовжують шукати роботу. Близько 10% українських біженців продовжують працювати дистанційно на українську компанію.
Дальші плани щодо міграції
Станом на листопад 2022 року 45% опитаних відзначили, що розглядають варіант зміни країни свого поточного перебування. Водночас високою була й частка тих, хто хоче залишитися у країні свого поточного перебування, – майже 40%.
Детальніше з результатами дослідження можна ознайомитися зі Звіту та презентації.