З початком російського широкомасштабного вторгнення життя мільйонів українців змінилося, зокрема, в гуманітарному вимірі. З перших днів вторгнення в лютому українське громадянське суспільство та неурядові організації були основними силами реагування, намагаючись задовольнити гуманітарні потреби. Національні організації досі залишаються основною силою гуманітарного реагування. Українська влада також швидко відреагувала на ситуацію, надаючи допомогу постраждалим громадянам та сприяючи її наданню. Разом з тим посилення локалізації має для українського гуманітарного реагування вирішальне значення для ефективного та результативного охоплення тих, хто потребує допомоги.
Розуміння локалізації української гуманітарної допомоги залишається ключовим питанням політики та практики донорів та гуманітарних організацій. Хоча локалізація гуманітарного реагування в Україні часто проголошується пріоритетом, на даний час зроблені лише обмежені зусилля для збору свідчень, оцінки впливу, покращення підзвітності та розробки стратегічних інструментів, які сприятимуть практичним підходам до місцевого лідерства та якісного гуманітарного реагування.
Для пошуку шляхів розв’язання означених проблем було проведене дослідження, організоване Ресурсним центром недержавних організацій (NGORC) у співпраці з дослідницькою агенцією InfoSapiens та за підтримки Гуманітарної Дорадчої Групи (HAG) і Міжнародної ради волонтерських організацій (ICVA), а також Дорадчої групи, до складу якої увійшли члени міжнародних і національних організацій, представники донорів і приватного сектору.
Метою дослідження є визначення базового рівня локалізації в рамках поточної гуманітарної кризи та порівняльний аналіз локалізації в Україні, фіксування результатів за ключовими показниками, які утворюють доказову базу для зацікавлених сторін для оцінки та відстеження прогресу в поточному гуманітарному реагуванні.
Методологія
Методологія дослідження базується на розробленій HAG і PIANGO «Системі та методах вимірювання локалізації» Система надає можливість здійснити цілісне вимірювання прогресу в локалізації. Система передбачає 7 сфер:
1. Партнерство
2. Лідерство
3. Координація та взаємодоповнюваність
4. Фінансування
5. Спроможність
6. Вплив на формування політик
7. Залученість
Кожна сфера має показник дієвості та кілька індикаторів прогресу, що охоплюють як кількісні, так і якісні аспекти. Ця методологія була адаптована до контексту України. NGORC та InfoSapiens тісно співпрацювали, щоб забезпечити відповідність інструментарію операційному контексту.
Для реалізації мети і цілей дослідження використовувався підхід змішаних методів, що передбачає використання як кількісних, так і якісних даних. Опитування було проведено у лютому-березні 2023 року методом CATI (комп’ютеризоване телефонне інтерв’ю). Опитано 180 респондентів, більшість яких складають представники українських організацій. Усі респонденти працюють у гуманітарній сфері більше 6 місяців і обіймають керівні посади. Також проведено 15 глибинних інтерв’ю з представниками національних та міжнародних організацій, агенцій ООН та донорів (5 національних акторів та 10 міжнародних: 4 МНУО, 3 агенції ООН, 3 донори). Усі респонденти є керівниками або топ-менеджерами у своїх організаціях. Інструментарій збору даних було надано HAG та адаптовано та перекладено Info Sapiens за підтримки NGORC. Щоб визначити ключові тенденції і специфіку та забезпечити контекст, набори даних використовувалися у комбінації з даними аналізу документів.
Обмеження дослідження:
• Інтерпретаційна похибка: на дані може впливати різне розуміння ключових термінів, використаних під час опитування.
• Рівень доказовості: якщо індикатори оцінюються як такі, що не мають свідчень дій або мають обмежену кількість свідчень, це означає не те, що діяльність не проводиться, а те, що вона не виявлена у базовому процесі.
• У звіті представлено високорівневий аналіз, який розглядає конкретні сфери та не має на меті проаналізувати всебічні проблеми гуманітарного реагування.
• Багато національних респондентів перебувають у різних регіонах України, і тому дана вибірка може не повністю представляти географію країни.
• Дослідження обмежується територіями, які на момент дослідження контролювала Україна.
Резюме
За 4-бальною шкалою, де 0 = немає свідчень; 1 = обмежена кількість свідчень; 2 = певна кількість свідчень; 3 = вагома кількість свідчень, найвищий рівень доказовості (певна кількість свідчень) локалізації було зафіксовано у сферах Спроможність (2,3 бала) і Залученість (2,3 бала). Тоді як найнижчий (обмежена кількість свідчень) - у сферах Фінансування (0,9 бала) та Вплив на формування політик (0,7 бала). Загальний середній рівень доказовості, що відповідає або близький до показника певної кількості свідчень, виявлений у сферах Партнерство, Лідерство і Координація та взаємодоповнення.
Партнерство
Загальна оцінка локалізації у сфері Партнерства становить 1,6 (інтервал між обмеженою та певною кількістю свідчень).
Індикатори прогресу:
• Партнерські взаємини будуються на засадах справедливості та етики – рівень доказовості становить 1,0 бал (обмежена кількість свідчень).
• Побудовані довгострокові стратегічні партнерства, що мають на меті створення систем і процесів, які відображають прагнення та цілі місцевого чи національного партнера – рівень доказовості становить 2,0 бали (певна кількість свідчень).
• Збільшення в рамках партнерства повноважень загалом і повноважень приймати рішення місцевими та національними акторами – рівень доказовості становить 1,7 бала (інтервал між обмеженою та певною кількістю свідчень).
Міжнародні організації мають більшу кількість формальних партнерств (тобто партнерств, зафіксованих у письмовій формі, наприклад, підписаній угоді), ніж національні організації. 41% опитаних міжнародних організацій мають більше 10 угод про партнерство проти лише 17% національних організацій з такою ж кількістю угод.
Менше половини національних акторів зазначили, що вони залучені до процесу прийняття рішень «постійно» або «весь час». Майже третина українських респондентів (29%) сказали, що з ними консультуються рідко або ніколи, натомість лише 14% (удвічі менше) міжнародних акторів визнали це.
Результати дослідження засвідчили, що чим більше партнерських угод мають національні організації, тим активніше вони беруть участь у процесах прийняття рішень. Серед національних організацій, які мають 1-2 партнерства, більше половини вважають, що рідко або взагалі не беруть участі в процесах прийняття рішень. І навпаки, серед національних організацій, які мають понад 6 пар¬тнерств, так вважають лише 3%.
Лідерство
Загальна оцінка локалізації у сфері лідерства становить 1,9 (певна кількість свідчень)
Індикатори прогресу:
• Міжнародні актори підтримують і зміцнюють національне лідерство – рівень доказовості становить 1,3 бала (обмежена кількість свідчень).
• Місцеві та національні актори відіграють лідерську роль у гуманітарному реагуванні і прийнятті рішень – рівень доказовості становить 1,8 бала (певна кількість свідчень).
• Міжнародні актори поважають та співпрацюють із лідерськими структурами та механізмами в країні – рівень доказовості становить 2,8 бала (вагома кількість свідчень).
Порівняно з місцевими організаціями міжнародні організації мають значно більше прямих зустрічей із донорами. 75% респондентів-міжнародних акторів мали більше 5 зустрічей за останні шість місяців, тоді як серед місцевих організацій таких 47%.
Лідерська роль національних НУО у процесі прийняття рішень оцінюється українськими та міжнародними організаціями значно нижче. Лише 40% серед національних акторів і 29% міжнародних віддають НУО лідерську роль у прийнятті рішень. Деякі респонденти зазначили, що національне законодавство обмежує лідерську роль українських НУО.
Разом з тим лише 9% міжнародних респондентів сказали, що міжнародні/іноземні актори «завжди» поважають та співпрацюють з лідерськими структурами та механізмами в країні та ще 51% – переважно. Натомість відповідь «завжди» дали 35% опитаних національних організацій а ще 53% – переважно.
Координація та взаємодоповнюваність
Загальна оцінка локалізації у сфері Координації та взаємодоповнюваності становить 1,9 (певна кількість свідчень).
Індикатори прогресу:
• Національне представництво та участь у координаційних форумах і зустрічах – рівень доказовості становить 1,8 бала (певна кількість свідчень).
• Чітко визначені можливості міжнародних акторів, які доповнюють можливості місцевих і національних акторів у гуманітарному реагуванні – рівень доказовості становить 2,0 бали (певна кількість свідчень).
Рівень участі в координаційних форумах серед МНУО на 14% вищий, ніж серед українських НУО (91% проти 77% відповідно), а ще 22% національних НУО заявили, що взагалі не беруть участі в координаційних зустрічах, тоді як серед міжнародних таких 9%.
Третина (32%) національних організацій відповіли, що вони «здебільшого» беруть участь у національних координаційних зустрічах, і лише 13% переважно беруть участь у міжнародних форумах. Натомість серед міжнародних акторів 57% здебільшого беруть участь у міжнародних координаційних механізмах. Більшість місцевих акторів (55%) беруть участь однаковою мірою у національних і міжнародних форумах, натомість більшість міжнародних організацій (57%) здебільшого беруть участь у міжнародних форумах.
Представники національних організацій частіше беруть участь у тих міжнародних зустрічах, які забезпечують український переклад (виступи і презентації чи лише переклад звітів – 76% і 69% відповідно). Національні актори повідомляють, що на 15% зустрічей завжди є переклад українською мовою, а 44% – що після зустрічей їм надсилають двомовні звіти. При цьому, якщо національні актори беруть участь у координаційних зустрічах, їхній голос не завжди враховується порівняно з міжнародними акторами: кажуть, що їхню позицію беруть до уваги 72% міжнародних акторів, тоді як серед місцевих акторів таких 52%.
Фінансування
Загальна оцінка локалізації у сфері фінансування становить 0,9 бала (обмежена кількість свідчень).
Індикатори прогресу:
• Місцеві та національні актори мають доступ до прямого фінансування без перешкод або з обмеженими перешкодами – рівень доказовості становить 0,0 балів (немає свідчень).
• Збільшення обсягу гуманітарного фінансування місцевих та національних акторів – рівень доказовості становить 1,8 бала (певна кількість свідчень).
• Місцеві та національні актори мають більше повноважень приймати рішення з фінансових питань – рівень доказовості становить 1,0 бал (обмежена кількість свідчень).
Лише 24% національних організацій мають 5 або більше різних джерел фінансування, а 14% не мають жодного джерела фінансування. Натомість більшість міжнародних має декілька джерел фінансування, у т.ч. більше половини (54%) міжнародних респондентів мають понад 5 джерел фінансування. Вдночас дві третини (62%) опитаних національних організацій зазначили значне або певне покращення фінансування фінансування.
Наявна певна кількість свідчень того, що «місцеві та національні актори розширили можливості прийняття рішень з фінансових питань»: 45% національних організацій і 58% міжнародних стверджують, що міжнародні організації надають доступ до фінансових документів (бюджетів та звітів) своїм місцевим партнерам. Але якщо фінансово стабільними себе вважають 97% міжнародних організацій, то серед місцевих таких майже вдвічі менше – 53%.
Спроможність
Загальна оцінка локалізації у сфері спроможності становить 2,3 бала (певна кількість свідчень).
Індикатори прогресу:
• Використання місцевого, національного та регіонального потенціалу є більшим, ніж використання міжнародного досвіду – рівень доказовості становить 3,0 бали (вагома кількість свідчень).
• Міжнародні актори не відсторонюють убік національних акторів у реагуванні на надзвичайні ситуації – рівень доказовості становить 1,7 бала (певна кількість свідчень).
Стосовно того, як приймаються рішення щодо зміцнення спроможності, переважна більшість усіх респондентів зазначили, що потреби місцевих і національних організацій визначаються спільно – хоча міжнародні актори давали таку відповідь частіше (73%), ніж національні (66%).
Щодо того, чи діють міжнародні організації згідно з пріоритетами національних акторів, 73% національних організацій вказали, що міжнародні актори завжди або переважно фокусуються на сферах зміцнення спроможності, яких потребують їхні українські колеги. Тоді як міжнародні організації свій вплив оцінюють більш критично – лише 54% вказали, що вони завжди або переважно приділяють пріоритетну увагу бажаним сферам зміцнення потенціалу національних партнерів.
Щодо цінності отриманої підтримки міжнародні організації знову ж таки більш скромно оцінюють свій вплив: 64% з них кажуть, що спроможність місцевих та національних акторів завдяки підтримці міжнародних акторів постійно або здебільшого покращується, тоді як серед національних організацій таких 89%.
Вплив на формування політик
Загальна оцінка локалізації у сфері Впливу на політики становить 0,7 (обмежена кількість свідчень).
Індикатори прогресу:
• Політики розробляються, враховуючи думку місцевого і загальнонаціонального населення, у тому числі думку громад – рівень доказовості становить 1,0 бал (обмежена кількість свідчень).
• Національні актори визнаються ключовими зацікавленими сторонами в національних обговореннях політик та стандартів, які можуть мати значний вплив на їхнє життя – рівень доказовості становить 1,0 бал (обмежена кількість свідчень).
• Місцеві та національні актори впливають на пріоритети донорів у країні, у тому на числі на розробку та впровадження програм – рівень доказовості становить 0,0 балів (немає свідчень).
Більша частина респондентів українських організацій іноді залучені до розробки гуманітарної політики та процесів її планування в Україні, чи можуть вносити свої ідеї (40%) і лише 22% вказали, що вони завжди або переважно мають можливість впливати на гуманітарну політику, тоді як серед міжнародних організацій такий показник майже вдвічі більший (43%).
Залученість
Загальна оцінка локалізації у сфері залученості становить 2,3 бала (певна кількість свідчень).
• Стандарти спільноти/контекстуалізовані стандарти поширюються на всіх акторів, які працюють у одному контексті – рівень доказовості становить 3,0 бали (вагома кількість свідчень).
• Спільноти отримали більше можливостей для формування програм, у тому числі для оцінювання програм міжнародних акторів – рівень доказовості становить 1,5 бала (певна кількість свідчень).
Більшість респондентів вважають, що потреби постраждалого населення враховуються при розробці та реалізації гуманітарних програм. 87% національних акторів стверджують, що вони враховують думку постраждалих людей під час розробки та реалізації програм в Україні. Зауважимо, що 67% вважають, що роблять так «завжди». Розподіл відповідей представників міжнародних організацій на це запитання дещо інший – хоча також переважає частка ствердних відповідей (85%), проте частка тих, хто обрав відповідь «завжди», є меншою – 45%.
Отже, отримана під час дослідження оцінка базового рівня може бути використана:
• Як вихідна точка для обговорення, яка покликана забезпечити об’єктивну основу для обговорення того, як прогресує локалізація в контексті України. Це обговорення було б корисним як на рівні організації, так і на рівні системи.
• Як основа для планування під час визначення сфер, у яких прогрес гальмує, і які з них можна пріоритезувати в процесі планування. Міжнародні, національні та місцеві організації, донори та політики можуть працювати разом, щоб визначити конкретні дії і те, що саме слід змінити і за допомогою яких заходів.
• Як базис для відстеження змін – організації або мережі можуть відстежувати, як вони просуваються за цими ключовими показниками, та розробляти власні базові показники для відстеження свого прогресу.
Детальніше з результатами дослідження можна ознайомитися зі звіту: