Опубліковано 25 серпня 2022 р. Марком Ван Вугтом, Хоноратою Мазепус, Лассе Лаустсеном, Флоріаном ван Левеном і Генрікасом Бартусевічусом, у рубриці «Управління», «Війна в Україні»
КЛЮЧОВІ МОМЕНТИ
- • Під час воєн та інших криз люди зазвичай хочуть бачити на чолі суспільства сильного, домінуючого лідера.
- • Опитування серед українців підтверджує, що люди надають перевагу сильному лідеру, особливо ті з них, хто відчуває гнів та агресивність.
- • Нинішній президент Володимир Зеленський не вважається надто домінуючим, хоч є дуже популярним.
- • Якщо ж говорити про мирне майбутнє своєї країни, українці демонструють прагнення мати людяного, доброзичливого («теплого») і компетентного лідера.
Марк Ван Вугт написав цю статтю у співавторстві з колегами-дослідниками Гоноратою Мазепус, Лассе Лаустсеном, Флоріаном ван Левеном, Генрікасом Бартусявічюсом.
Володимир Зеленський, актор і комік, який став політиком і президентом України, вразив світ після вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року своїми приголомшливими лідерськими рисами. Його популярність різко зросла – за нашими даними, довіра до Зеленського збільшилася з 30% у грудні 2020 року до понад 80% у березні 2022 року.
Дослідження лідерства засвідчують, що у ситуації війни громадяни зазвичай більше цінують сильне, домінуюче, авторитарне правліня. Але чи є Зеленський домінуючим лідером? І чи українці взагалі віддають перевагу сильним, домінуючим лідерам? Якщо так, то чи варто непокоїтися, що в Україні може встановитися авторитарний режим, який зосереджує владу в руках однієї домінуючої особи?
Ми розглядаємо ці питання у даній публікації, ґрунтуючись на даних двох хвиль опитування, проведених в Україні у березні та квітні 2022 року українською дослідницькою агенцією Info Sapiens. Зокрема, ми досліджуємо, як нинішня війна впливає на преференції рис характеру ідеальних лідерів. Ми також досліджуємо, які емоції формують такі уподобання.
Яким лідерам віддають перевагу під час війни
У різних суспільствах люди у ситуації загрози війни зазвичай віддають перевагу авторитарному керівництву (див. дослідження на базі даних з 52 країн). Деякі дослідження засвідчують, що цей зв’язок не є простою кореляцією: загроза війни, схоже, посилює преференції домінантного правління.
Наприклад, під час експериментального дослідження у Великобританії дослідники попросили одних учасників уявити село, яке перебуває в стані війни з сусіднім селом, а інших учасників – уявити село у мирному добросусідстві з іншим селом. Ті, кого просили уявити війну, віддавали перевагу авторитарному правлінню.
Учасників дослідження у Нiдерлaндах попросили уявити, що вони обирають національного лідера, коли їхня країна перебуває у стані війни, і вони проголосували за чоловіка із владним обличчям. Подібні закономірності були виявлені під час дoслідження у Данії.
Однак учасники згаданих досліджень лише уявляли собі війну чи конфлікт, причому більшість із них не мали безпосереднього досвіду війни. Якому ж лідеру віддають перевагу люди, коли війна відбувається в реальності, а перспективи миру непевні й похмурі?
Якого лідера хочуть українці?
Ми провели першу хвилю нашого опитування через два тижні після вторгнення Росії в Україну. У тому дослідженні взяли участь понад 1000 українців (багато з них повідомили, що потерпіли від нападу російських військ; див. нашу попередню публікацію про готовність українців чинити опір російській агресії). Ми попросили одну половину учасників вибрати риси ідеального лідера під час нинішньої війні, а іншу половину – вибрати риси свого ідеального лідера, коли настане мирне майбутнє. Зокрема, ми запитали про їхні преференції щодо авторитарності лідера, його компетентності та людяності (теплоти). Ті, хто вибирав лідера на мирний час, надавали меншого значення владним рисам і хотіли, щоб їхній лідер був компетентним і сердечним (теплим).
У квітні 2022 року ми провели другу хвилю опитування й повторно опитали понад 800 українців, які взяли участь у першій хвилі. Цього разу ми попросили всіх учасників уявити, що вони обирають свого ідеального лідера в нинішній ситуації (тобто під час війни, що триває). Ті, хто уявляв мирне майбутнє під час першої хвилі, у другій хвилі, думаючи про поточну ситуацію (війну), хотіли більш домінуючого лідера. Це переконливо свідчить про те, що людям потрібні різні лідери у різних ситуаціях.
Які емоції схиляють людей до домінуючих лідерів?
Ми також відстежили зміни в емоціях українців між двома хвилями опитування. За цей час тривожність (почуття страху, переляку, жаху) і смуток (почуття суму, самотності, пригніченості) зменшилися, натомість агресивність (почуття гніву та ворожості) дещо зросла, а впевненість у собі не змінилася (почуття гордості, сили, впевненості). Серед різних емоцій найкращим предиктором преференцій для домінуючого лідера була агресивність, і цей зв’язок був сильнішим в українських чоловіків, ніж у жінок.
Чи є Зеленський домінуючим лідером?
Ми також попросили учасників оцінити характер Зеленського. Вони вважають його компетентним, дуже теплим, і лише помірно домінуючим.
Тут криється цікава загадка: якщо війна збільшує преференції домінуючих лідерів, а домінування не є головною рисою Зеленського, то чому він став таким популярним після вторгнення? Можливо, українці вважають Зеленського достатньо сильним і рішучим, і таким, що має правильний баланс лідерських рис для цих надзвичайно складних часів.
Чи стане Україна більш авторитарною?
За останні два десятиліття багато європейських країн стали менш демократичними та більш авторитарними, і найяскравішими прикладами є Польща та Угорщина. А як щодо майбутньої України? Якщо війна триватиме, а преференції домінантного лідерства зростатимуть, варто задуматися над питанням, чи Україна також буде регресувати до авторитаризму.
Ми вважаємо, що такий регрес не є неминучим з двох причин.
1. Політична культура вибору
Існує переконання, що східні європейці схильні віддавати перевагу сильним лідерам, але це здебільшого міф (див. цю статтю). Дослідження показують, що преференції щодо авторитарних лідерів збільшуються в усіх культурах (а не лише в певних регіонах, як-от Східна Європа) у відповідь на певні соціально-економічні чи політичні умови або події, як-от війна чи економічна криза.
Лідери з авторитарними тенденціями можуть прийти до влади не тільки в гібридних режимах і автократіях, а й у демократіях. В останні десятиліття громадяни нових і старих демократій, наприклад, США, Польщі, Угорщини та Бразилії, обирали лідерів зі схильністю до авторитаризму на вільних і чесних (переважно) виборах. Таким чином, у певних загрозливих обставинах люди усюди можуть схилятися до авторитаризму.
Позитивним моментом є те, що в нормальній ситуації люди всюди можуть схилятися до демократії. Величезна підтримка Зеленського під час цієї війни, хоча він не вважається надто домінуючим, засвідчує, що люди цінують різні риси лідерів навіть під час великої кризи.
2. Жодна війна не триває вічно
Ще одне міркування свідчить проти авторитарного майбутнього України. Уявляючи мирне майбутнє своєї країни, українці віддавали перевагу більш теплому та компетентному лідеру, а не домінуючому. Це узгоджується з дослідженням, яке показує, що людяність (теплота) загалом є найціннішою рисою політичних лідерів у нормальній ситуації.
Щобільше, психологічні та антропологічні дослідження засвідчують, що ресентимент проти авторитарного правління є поширеним у людських суспільствах, за винятком тимчасових періодів гострої кризи. Тож коли нарешті настане мир, українці, вірогідно, переглянуть свої преференції щодо лідерства; і тоді – як і зараз – вони, ймовірно, цінуватимуть теплоту та компетентність більше, ніж авторитарність.
Методологія
Про опитування: ця публікація базується на даних, які були зібрані в рамках проекту опитування українців, що складався з двох хвиль (тобто панельні опитування). Перша хвиля проводилася з 9 по 12 березня 2022 р., друга – з 3 по 11 квітня 2022 р. Обидві хвилі провела онлайн українською та російською мовами агенція Info Sapiens (Україна). Для дослідження була сформована репрезентативна вибірка населення України від 18 до 55 років у населених пунктах із мінімум 50 тис. мешканців. Однак частина українців, які перебували за межами України або в районах інтенсивних бойових дій, не були опитані із зрозумілих причин. Під час першої хвилі опитування було опитано 1081 особу, а другої – 811 осіб. Перша хвиля опитування була проведена за підтримки премії Олександра-фон-Гумбольдта, наданої Марку ван Вугту, а друга хвиля – за підтримки Інституту дослідження миру в Осло (PRIO).
Автори
- • Гонората Мазепус, доцент Інституту безпеки та міжнародних відносин Лейденського університету;
- • Лассе Лаустсен, доцент Департаменту політології Орхуського університету;
- • Генрікас Бартусевичюс, старший науковий співробітник Інституту дослідження миру в Осло (PRIO);
- • Флоріан ван Левен, доцент кафедри соціальної психології Тілбурзького університету;
- • Марк ван Вугт, професор соціальної та організаційної психології у Вільному Університеті Амстердаму, науковий співробітник Оксфордського університету.