Такими є дані національно репрезентативного опитування Info Sapiens, що було проведене завдяки фінансовій підтримці Уряду Великої Британії в рамках Фонду доброго управління (Good Governance Fund) із залученням компанії PwC в Україні у лютому 2020 року. Вибірка дослідження складає 1027 осіб віком від 18 років, максимальна теоретична похибка не перевищує 3,1%.
Загалом серед проблем трудових відносин найбільше українців хвилює недостатній розмір заробітної плати — на 9,8 балів з 10. На другому місці відсутність гарантії оплачуваних лікарняних (9,4), далі недостатня захищеність від звільнення (9,2), недостатня тривалість оплачуваної відпустки (9,1), складність знайти роботу в разі звільнення (9,0), відсутність офіційного оформлення (8,8), недостатні соціальні гарантії на випадок народження дитини (8,7), примушення до понаднормової праці (8), дискримінація (7,9), психологічний тиск (7,7). Жінок більше турбують всі проблеми працевлаштування, ніж чоловіків, але найбільший розрив спостерігається за проблемами дискримінації (8,3 серед жінок проти 7,5 серед чоловіків) і психологічним тиском (8,2 проти 7,2).
Серед працевлаштованих українців 63% працюють офіційно, ще 11% частину доходу отримують офіційно, частину — неофіційно, 24% — повністю неофіційно, а отже, більше третини працівників не захищені законом, в тому числі, в ситуації карантину.
Загалом 73% опитаних ставляться до неофіційного працевлаштування негативно або скоріше негативно, а 16% — позитивно. Так, серед причин неофіційного працевлаштування 92% назвали економію на податках, 84% — небажання оплачувати відпустки і лікарняні, 49% — те, що працівники самі просять їх не оформлювати через субсидію, 48% — відсутність сучасних форм зайнятості, 44% — складність адміністрування зайнятості і 40% — складність процедури звільнення.
«73% українців негативно ставляться до неофіційного працевлаштування, але решта мають позитивне або невизначене ставлення, можливо, тому що це дозволяє отримувати вищий заробіток або субсидію, — коментує Інна Волосевич, заступниця директора Info Sapiens. – Отже, кожен четвертий громадянин не усвідомлює, що при настанні лиха, як-от карантин в освітніх закладах чи можливий карантин на підприємстві, неофіційно працевлаштовані не мають жодних гарантій дотримання трудового законодавства»
Як ми бачили вище, на третьому місці після відсутності соціальних гарантій проблема недостатньої захищеності від звільнення – чи справді українцям так складно знайти нову роботу? Загалом лише 40% працюючих змінювали роботу впродовж останніх 5 років: з них 54% знайшли роботу впродовж 1-2 місяців, 30% - від 2 до 6 місяців, 8% шукали роботу понад півроку і ще 8% так її і не знайшли.
Наступною за важливістю після відсутності соціальних гарантій та страху звільнення є проблема понаднормової праці: так 43% працевлаштованих українців працюють понаднормово (постійно, або час від часу) і лише 32% з них регулярно отримують за це додаткову оплату, ще 28% отримують оплату час від часу, а 35% — не отримують оплату взагалі.
Вочевидь через відчуття незахищеності лише 25% українців вважають, що чинний Кодекс законів про працю (КЗПП) відповідає реальним умовам у сфері зайнятості. Серед побажань до нового КЗПП є такі:
- 64% опитаних підтримують або скоріше підтримують зобов’язання узгоджувати письмово всі умови роботи в трудовій угоді;
- 47% опитаних підтримують добровільне ведення трудової книжки.
Права працівників мали б захищати профспілки, але лише 2% респондентів відповіли, що профспілки захистили їхні права у відносинах з роботодавцем за останні 5 років. Ті, хто стикався із профспілками за останні 5 років, а це 22% населення — переважно отримували путівки, пайки, матеріальну допомогу або брали участь в розважальних заходах. Загалом 32% українців вважають, що профспілки захищають трудові права, а 44% з цим не згодні.
Інформація про дослідження
Опитування проведене 10-18 лютого 2020 року методом особистого інтерв’ю вдома у респондента.
Вибірка дослідження складає 1027 осіб віком від 18 років. Вибірка репрезентативна населенню даної вікової групи за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіоном проживання відповідно до даних Державної служби статистики України станом на 1.01.2019.
З дослідження вилучена Автономна Республіка Крим, а у Донецькій та Луганській області опитування проводилося виключно на територіях, що контролюються Україною.
Максимальна теоретична похибка не перевищує 3,1%.