У грудні 2024 – січні 2025 року, дослідницька агенція Інфо Сапієнс провела комплексне дослідження про потреби осіб з інвалідністю у засобах до існування та доступу до ринку праці в умовах війни в Україні.
Основні цілі дослідження:
- Аналіз бар'єрів, з якими стикаються особи з інвалідністю в Україні при доступі до ринку праці, та оцінка того, як ці бар'єри впливають на їхній доступ до засобів для існування та інші гуманітарні потреби під час війни, що триває.
- Забезпечення кластера FSL інформацією про осіб з інвалідністю та їхній доступ до інклюзивних засобів для існування задля підтримки комплексного підходу, що зміцнює їхню безпеку через інтеграцію на ринок праці.
Ключові результати
Через воєнні дії люди з інвалідністю стали ще більш вразливою категорією населення, залежною від прямої матеріальної підтримки держави, яка вочевидь є недостатньою. Так згідно всеукраїнського опитування, яке охопило як людей з інвалідністю з офіційним статусом, так і тих, хто перебуває в процесі оформлення статусу, 14% респондентів вказали отримання інвалідності внаслідок повномасштабної війни (третина з них є військовими).
Чверть людей з інвалідністю старше 14 років зазначили погіршення ситуації з працевлаштуванням внаслідок повномасштабної війни – найчастіше через погіршення здоров’я (49%) та втрату роботи (47%).
Рівень зайнятості людей з інвалідністю старше 14 років є вкрай низьким – працюють лише 20%. В групах 18-35 і 36-59 років працюючих 28% і 29%, відповідно, в групі 60+ - 6%. Відсоток працюючих найменший серед респондентів з інтелектуальними та психічними порушеннями (зараз працюють по 7%).
Ще 19% хотіли б працювати (найчастіше це люди 18-35 років), інші стверджують, що не можуть працювати через стан здоров’я або вік. При цьому, люди з інвалідністю є цінним трудовим ресурсом: у 32% дорослих є вища освіта, а у 45% - професійно-технічна; у 74% є постійний доступ до Інтернету, тобто вони могли б працювати дистанційно; близько 70% мають досвід роботи.
Основні причини, чому люди з інвалідністю не можуть знайти роботу – це низькі зарплати (42%) і небажання брати людей з інвалідністю (42% - що найчастіше пояснюють побоюванням частих лікарняних), також приблизно кожен п’ятий назвав жорсткий графік, відсутність можливості неповної зайнятості, відсутнє транспортне сполучення або недоступність місця роботи, відсутність вакансій на віддалену роботу.
Загалом найбільш розповсюдженими бар’єрами до опанування нової професії для людей з інвалідністю є необхідність витратити кошти (29%) і потреба у наставнику (25%), а також обставини пов’язані з бойовими діями – тривала відсутність електрики (23%) та обстріли/військові атаки (21%).
Основними бар’єрами у доступі людей з інвалідністю до ринку праці є:
- упередження роботодавців;
- низька інформованість про можливості для людей з інвалідністю як щодо працевлаштування, так і щодо навчання;
- психологічні бар’єри, через яку шукачі роботи недостатньо активно шукають відповідні можливості;
- нестача можливостей для працевлаштування з гнучким графіком, на неповний день та на віддалену роботу. Нестача освіти та/або постійного доступу до Інтернету для такої роботи;
- відсутнє транспорте сполучення з місцем роботи, військові атаки;
- фізична недоступність місця роботи;
- тривала відсутність електрики та відсутність пристроїв для роботи в цей час;
- нестача пристроїв для нормальної життєдіяльності (крісел колісних, слухових апаратів, спеціалізованого програмного забезпечення тощо).
Методологія дослідження
1. Кабінетне дослідження.
2. Національно репрезентативне опитування людей з інвалідністю, методом CAPI (особисті інтерв’ю з використанням комп’ютера, computer assisted personal interviews).
Було опитано 1019 респондентів, зареєстрованих як люди з інвалідністю або тих, що перебувають в процесі оформлення статусу, на базі національно репрезентативної вибірки, побудованої відповідно даним Державної служби статистики на 1.01.2023 (за винятком окупованих територій).Типи порушень визначались за самооцінкою: фізичні, сенсорні порушення (порушення зору, слуху), інтелектуальні порушення, психічні порушення.
3. Національно репрезентативне опитування роботодавців, методом телефонного інтерв’ю (СATI – Computer Assisted Telephone Interviewing).
Було опитано керівництво 621 підприємства на базі випадкової вибірки з ЄДРПОУ, включаючи підприємства різного типу: мікробізнес (до 10 працівників - ) включно з ФОП, малий бізнес (10–50 працівників), середній та великий бізнес (понад 50 працівників), - по 207 підприємств. Розподіл підприємств кожної категорії за сферами діяльності відповідає даним Державної служби статистики України на 1.01.23. Загальна вибірка була зважена пропорційно до частки робочої сили, що працює в підприємствах кожної категорії відповідно даним Державної служби статистики України на 1.01.23. (адже частка людей на керівних посадах, задіяних в наймі персоналу, є приблизно пропорційною до кількості персоналу).
4. Фокус-групи з людьми з інвалідністю. Загалом проведено 12 фокус-групових дискусій (ФГД): 10 онлайн та 2 офлайн (з людьми з інтелектуальними та психічними порушеннями).
5. Глибинні інтерв’ю з роботодавцями. Загалом проведено 16 глибинних інтерв’ю.
6. Глибинні інтерв’ю з представниками кластера FSL (Food Security and Livelihoods). Загалом проведено 10 глибинних інтерв’ю.